«Дзеркальне» відображення ніколи не є повною ідентичністю: праве й ліве в ньому міняються місцями. Це зліпок із певним нюансом і певним зміщенням. І ця помилка, це зміщення змінюють усе. Візьмімо музичну метафору: між мажорним і мінорним тризвуком (1)відмінність мінімальна – тільки одна нота, яка зміщується на півтону. Тобто дистанція між радістю і сумом – це півтону. Міліметр. І в нашому житті часто відбувається так само. Життя дарує подібні за природою події, тільки дзеркально відображені. В одних варіантах ми відчуваємо (2)радість, в інших – сум; в одних – нас ображають, а в інших – ми ображаємо. В одних – до нас проявляють (3)щирість, в інших – ми проявляємо щирість. Чому так із нами стається? Думаю, в цьому є якась хитрість життя: показати ситуацію з різних боків. Необов’язково з протилежних – бо ж (4)дзеркал може бути безліч. Подібну ситуацію ви можете прожити багато разів – і щоразу будете в іншій ролі, сприйматимете її з іншої перспективи. Що саме ми можемо зрозуміти, побувавши «по той бік» дзеркала? Думаю, дві речі. По-перше, як важливо дивитися на кожну ситуацію з різних точок зору й дивитися на себе очима іншого. По-друге, як мало потрібно, аби все радикально змінилося: інколи просто порух крил метелика чи зниження ноти на півтону (За В. Єрмоленком).

У формі орудного відмінка однини НЕ відбувається подвоєння літер у виділеному іменникові рядка