Я, піднявшись молодим гайком, щоб обійти хутірець біля річки, котрий тулився під стрімкою скелею, збіг у яр, де ріс велетенський дуб. (2) Він, спокійний і мудрий, розкинув могутнє гілля на тлі молодого іскристого неба. (3) Цей дуб бачив уже не одну істоту, хоч йому й випало в житті стояти на одному місці. (4) Він любив і не любив тих чудних двоногих істот, що стрибали біля нього чи дерлися на його гілля, він знав про/те, що ці істоти сильніші від нього, але міг примусити їх дивитися на себе знизу до/гори, бо він мудрий, а вони — не завжди. (5) 3/рештою, він не тішився зі своїх переваг: хто по/справжньому мудрий, той не тішиться; він просто знав те, чого не дано знати двоногим.

Окремо в цьому тексті пишеться слово