Ознаки постмодернізму відчутні в рядках

Раптово усі поставали борцями. Усі з піджаків майорять прапорцями. А я – не борець, не трибун, не оратор. Дурна в мене вдача, паскудний карахтер…

Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна іде назустріч вам, Весна в сей час вам рада.

Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками.

В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей, Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей.

Внук кремезного чумака, Січовика блідий праправнук, Я закохавсь в гучних віках, Я волю полюбив державну.