У якому реченні неправильно розставлені розділові знаки?

Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу (М. Стельмах).

У гущавину бору долітали з міста, передзвони, і, можливо, не один звір, нашорошившись слухав одноманітне гудіння і мчав потім, сполоханий, в такі хащі де давно не ступала людська нога (А. Шиян).

Крізь шибки вікон стежили за рекрутом сиві бабусі, він, вітаючись із сусідами йшов вузенькою вулицею, де поряд з іншими убогими хатами стояла його хата з трьома вікнами і такою давньою покрівлею, що вже замість соломи виднівся суцільний мох, з якого буйно росли окремі стеблини жита (А. Шиян).