Хвора, 45 років, поступила до гінекологічного відділення з приводу міоми матки. В анамнезі - бронхіальна астма та непереносимість антибіотиків (групу антибіотиків хвора назвати не змогла). Після надпіхвової ампутації матки виписана додому. Через місяць діагностовано післяопераційний передній параметрит із абсцедуванням. Хворій призначили аугментин по 1,2 г внутрішньовенно крапельно, а також метронідазол. Перші два введення аугментина хвора перенесла добре. При третьому внутрішньовенному краплинному введенні аугментину з ізотонічним розчином натрію хлориду у хворої виникла лихоманка та різко підвищилась температура тіла до 39°С. Після внутрішньовенного введення 1 мл 2% розчину промедолу лихоманка зникла. Четверте вливання також супроводжувалось лихоманкою, яка була купована. Через годину після п'ятого вливання знову з'явилась лихоманка. Черговий лікар ввів 2 мл 2% розчину супрастину та 1 мл 2% розчину промедолу. Лихоманка не припинилась. З'явився біль за грудиною, утруднене часте дихання, різко зблідли шкірні покриви, порушилась свідомість, знизився артеріальний тиск, пульс був ниткоподібний 102 удари за хвилину. Після внушньом'язового введення кордіаміну та адреналіну стан хворої не покращився. Через 5 хвилин наступила зупинка серця та дихання. Зовнішній масаж серця, штучне дихання із рота в рот, внутрішньосерцеве введення адреналіну та інші реанімаційні заходи ефекту не дали. При патологоанатомічному дослідженні виявлені зміни в органах, які характерні для анафілактичного шоку. Перелічіть ранні ознаки сенсибілізації хворих до медикаментів, які спостерігались у даної пацієнтки: