Про кого йдеться у фрагменті спогадів Аркадія Любченка?

«Бігав він у тісній кімнатці на Лимарівській вулиці, зненацька зупинявся серед клубкувань тютюнового диму і вперше тоді проголошував сакраментальне гасло: «Геть од Москви!». Він завжди перший умів відчути те, що хаотично починало нуртувати довкола, умів схопити суть, ясно й лаконічно синтезувати її, обертаючи в рушійний чинник, що швидко гуртував відданих однодумців… І саме він тільки міг бути натхненником і творцем славнозвісної Вільної Академії, засудженої потім владою як організації «контрреволюційної»… Невдачі й труднощі ніколи його не зупиняли – навпаки, спонукували до активнішої дії. Досить притомлений тяжким життям, він, проте, не розчаровувався. Він твердо вірив у соняшне майбутнє України, лише намагався не обдурювати себе й інших щодо сучасного її «ходіння по муках»».