Повість М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" закінчується реченням

Жовтий вогонь свічок притьмився в густому повітрі.

Грубі свічі тихо топилися, опливаючи воском...

На грудях тихо бряжчали мідяні гроші.

Під вікнами сумно ридали трембіти.