Політика коренізації, що здійснювалася в Україні в 1920-х – на початку 1930-х років, передбачала;

розширення повноважень республіки у сфері зовнішньої політики для здійснення культурної роботи серед українців за кордоном

створення національних адміністративних районів, забезпечення культурних прав національних меншин

суцільну заміну на керівних посадах партійно-державного апарату представників інших національностей українцями

повне витіснення російської мови державною українською мовою з діловодства та засобів масової інформації